Міністерство освіти і науки України
Науково-методичний
центр професійно-технічної освіти
у
Запорізькій області
ДНЗ
«Запорізьке вище індустріально-політехнічне училище»
Методичні рекомендації
Сучасні методи навчання. Метод проектів
Укладач:
Кравець О.В. – викладач української мови та літератури, спеціаліст вищої
категорії, старший викладач ДНЗ «Запорізьке вище індустріально-політехнічне
училище»
Відповідальний
за випуск:
О.В. Паржницький
- директор НМЦ ПТО у Запорізькій області
Комп’ютерний
набір, верстка, редагування, коректура:
О.В. Кравець - викладач української мови та літератури, спеціаліст вищої
категорії, старший викладач ДНЗ «Запорізьке вище індустріально-політехнічне
училище»
Рецензенти:
Л.І. Четверякова – методист НМЦ ПТО у Запорізькій області
Ж.М. Чигілейчик-викладач української мови та літератури, ДНЗ «Запорізький
професійний будівельний ліцей»,
Зміст
Пояснювальна
записка…………………………………………………….3
Розділ 1.Сучасні
методи навчання
1.1
Поняття методу навчання……………………………………….5
1.2
Класифікація методів навчання…………………………….......7
Розділ 2.
Теоретичні аспекти використання методу проектів
2.1
Метод проектів - ефективна технологія
навчання…………….9
2.2 Вимоги
до використання методу проектів…………………...12
2.3 Типи проектів…………………………………………………...14
Розділ 3.
Практичне використання методу проектів на уроках
української
мови та літератури…………………………………….........17
Висновки…………………………………………………………………..24
Література……………………………………………………………..…..26
Додатки
……………………………………………………………………27
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
В епоху
державного і духовного відродження України пріоритетна роль належить високоосвіченим
людям. Особа формується у певному соціальному середовищі, водночас впливаючи на
економічні, ідеологічні, загальнокультурні особливості життя суспільства. В
умовах соціальної перебудови значно зростає роль суб'єктивного фактору, вплив
цілеспрямованої діяльності людини на громадське життя. Тому розвиток
суспільства значною мірою залежить від людей в сфері освіти. В свою чергу,
суспільство висуває перед сучасною школою завдання сформувати всебічно
розвинену особу, яка повинна задовольнити потреби суспільства. Згідно закону
України «Про Освіту», метою освіти є всебічний розвиток як особливості та
найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних
здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до
свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального,
творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня,
забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. На наш погляд,
досягнення цієї мети можливе лише за умов (широкого застосування у
навчально-виховному) оптимального вибору методів навчання.
Оскільки основною діяльністю учня є навчання, то
лише за допомогою використання раціональних методів навчання відбувається
засвоєння учнями знань, умінь та навичок, а також формування світогляду,
розвиток здібностей, реалізація навчаючої, виховної та розвиваючої функції
навчання. Від методів навчання значною мірою залежить розвиток учнів і якість
засвоєння ними знань, і набуття навичок самостійної роботи.
Останнім часом зростає популярність методу проектів
у різних країнах. Через це збільшується кількість підходів до тлумачення його
суті. Саме тому, крім запільного визначення суті проектної технології, і було
запропоновано обов'язкові вимоги до її сучасного тлумачення: наявність
освітньої проблеми, складність і актуальність якої відповідає навчальним запитам
і життєвим потребам учнів; дослідницький характер пошуку шляхів розв'язання
проблеми; структурування діяльності відповідно до класичних етапів
проектування; моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми; постановка проблеми, дослідження; пошук шляхів
розв'язання, експертиза й апробація версій, конструювання підсумкового проекту,
його захист, коригування і впровадження; самодіяльний характер творчої активності
учнів; практичне або теоретичне значення результату діяльності (проект) і
готовність до застосування (впровадження); педагогічна цінність діяльності
(учні здобувають знання, розвивають особистісні якості, опановують необхідні
способи мислення і дії).
Ми переконуємося, що лише правильне
використання методів навчання в начальному закладі і сприятиме більш повному,
глибокому і осмисленому засвоєнню учнями знань, умінь та навичок, підготовці їх
до самостійного набуття знань, до безперервної освіти.
Отже, метою
цього дослідження є аналіз і узагальнення
досвіду використання методів навчання на сучасному етапі, а також
визначення критеріїв та процедури оптимального вибору методів навчання та умов
успішного оволодіння ними.
Об’єкт
дослідження є навчально-виховний процес у навчальному закладі.
Предметом
дослідження виступають методи навчання.
Гіпотеза
дослідження - навчальна діяльність учнів буде більш раціональною і
продуктивною, більш ефективним буде засвоєння навчального матеріалу при умові
оптимального вибору методів навчання.
Основними
завданнями дослідження є:
1)
проаналізувати педагогічні і методичні
аспекти підвищення ефективності навчально-виховного процесу;
2)
класифікувати методи навчання,
враховуючи усі сторони навчально-виховного процесу та провести їх порівняльний
аналіз;
3)
розглянути суть та основні вимоги до
проектних технологій;
4)
розглянути особливості діяльності
вчителя при використанні проектних методів;
5)
проаналізувати використання методу
проектування як методу особистісно-орієнтованого навчання.
Практичне значення: використання сучасних методів
навчання забезпечує більш повну реалізацію навчального процесу, учні мають
вищий рівень засвоєння знань, вмінь та навичок.
Розділ 1. Сучасні методи навчання як
засоби ефективності навчального
процесу.
1.1 Поняття
методу навчання.
Розкриття
сутності методів навчання вимагає наукового визначення поняття «метод», бо
тлумачення поняття науки важливий елемент її методології, який дає змогу
намітити шляхи дослідження педагогічних процесів та явищ. Почнемо із загального
тлумачення слова «метод». Метод діяльності це спосіб її здійснення, який веде
до досягнення поставленої мети. Обираючи правильний метод, ми впевнено і
найкоротшим шляхом отримуємо бажаний результат. Людством накопичена велика
кількість методів діяльності. Але безперервне ускладнення завдань та поява
нових можливостей вимагає постійного оновлення методів їх вирішення. Сказане
має пряме відношення і до навчання.
Отже, метод
взагалі це спосіб або система прийомів для досягнення певної мети. Це шлях до
мети, спрямовано на досягнення певних цілей.
У поданих широко
вживаних визначеннях широко відображено дві родові ознаки методу взагалі:
а) ознака
цілеспрямованої діяльності;
б) ознака
відрегульованої за певним принципом діяльності, що представляє собою систему
прийомів.
Ці родові ознаки
поняття методу людської діяльності ми зобов’язані також перенести і на видове
поняття «методу навчання». Однак на цьому, звичайно, зупинятися не можна, так
як крім загальних родових ознак методів навчання необхідно вказати і їх
специфічні ознаки саме методів навчання.
Методи навчання
оцінюються в педагогіці як один із найважливіших компонентів загальної
структури навчально-виховного процесу. Але в дидактиці існує проблема наукових
дефініцій методів навчання. Наприклад, А.М. Алексюк розглядає методи навчання
як спосіб взаємопов’язаної практичної діяльності вчителів та учнів . Згідно з
цим визначенням методи навчання оцінюються перш за все стосовно того, як вони
сприяють досягненню накреслених цілей навчання освіти, виховання і розвитку
учнів. Отже, А.М. Алексюк розглядає методи навчання як з позиції нерозривної
єдності мети, засобу і результату. Е.І. Моносзон розуміє під методами навчання способи роботи вчителя, за
допомогою яких він керує діяльністю учнів. Ю.К. Бабанський визначає методи
навчання як способи взаємопов’язаної діяльності викладачів та учнів, які
спрямовані на досягнення поставлених навчально-виховних завдань. Збагнути суть
методу не враховуючи різних його сторін, важно, а прагнути в одне визначення
всі істотні ознаки неможливо. Цим зумовлюється необхідність сукупності різних
визначень, що й дозволяє наблизитися до пізнання методів навчання у всьому
багатстві їх змісту. Наприклад, відмічаючи керівну роль викладача в навчанні,
можна визначити методи як первинний спосіб керування пізнавальною діяльністю
учнів; підкреслюючи методологічну суть методів навчання, їх можна визначити як
форму руху змісту навчального матеріалу.
Викладачам
близькі та зрозумілі такі методи навчання як розповідь, розповідь, бесіда,
лекція, показ ілюстрацій, показ демонстраційних приладів, виконання вправ,
трудових завдань, лабораторних дослідів, застосування пізнавальних ігор,
навчальних дискусій, методів заохочення та осудження у навчальній діяльності,
застосування проблемного викладення учбового матеріалу, проблемних бесід,
дослідницьких експериментів, використання аналогій, індуктивних та дедуктивних
міркувань, застосування методів самостійної роботи, з книгою, використання усного опитування, письмових
робіт, контрольних лабораторних, методів програмування та ін.
Методи навчання
завжди є засобом реалізації певних цілей навчання. Але результат діяльності
викладачів і учнів не завжди такий, яким він уявляється у суб’єктивній формі
мети. У цій взаємодії мети, засобу і результату найважливішим є аналіз
пізнавальної діяльності учнів, а також керівництво нею з боку викладача. При
цьому важливо розрізняти зовнішню і внутрішню сторони методів навчання ці різні
способи їх прояву у навчальній діяльності вчителя і учнів, які можна безпосередньо
спостерігати (словесна форма пред’явлення навчальної інформації та усна форма
відтворення знань учнями або здорова форма з використаннями наочності,
практичні роботи як форма обміну інформацією; педагогічний такт, постановка
голосу, манери вчителя, а також міра і способи допомоги учням, кількість
завдання тощо). А внутрішня, або змістовна сторона методів навчання
характеризується цілеспрямованістю вкладення і навчання, видом і ступенем
пізнавальної активності і самостійності учнів, ставленням вчителя та учнів до
предмета тощо.
Сучасні методи навчання в галузі освіти доводять, що традиційне навчання з
найпоширенішими лекційними та запитальними методами не підходять більшості
учнів. Вони по-різному сприймають, обробляють, відтворюють, класифікують та
застосовують знання. Одні відчувають глибоко, а інші осмислюють. Чутливі
отримують інформацію через органи чуття, а ті, хто осмислюють, підходять до
всього логічним шляхом. Одні спочатку вивчають ситуацію, а потім самі пробують
з’ясувати суть проблеми, а інші відразу, довго не замислюючись, починають щось
робити, бо хочуть відразу виправдати на собі, засвоїти нові знання. Кожен
спосіб сприйняття знань та інформації має свої переваги та недоліки. Тому
навчання має бути пристосоване до індивідуальних потреб різних учнів. Це
вимагає від викладача різноманітних підходів і навчанні. Від уроків, де в
центрі уваги знаходиться викладач, слід переходити до уроків, де самі учні
доходять висновків з допомогою викладача.
1.2 Класифікація
методів навчання.
Так як деякі методи пов’язані між собою, то виникає потреба в їх
класифікації. У сучасних умовах накопичено достатній дослідницький матеріал, і
тому з’явились реальні можливості для узагальнення та систематизації уявлень
про методи навчання. Дослідженнями встановлено, що усвідомлення вчителем
цілісного підходу до класифікації методів навчання має особливе значення у
здійсненні практичних завдань оптимізації їх вибору. В дидактиці існує декілька
класифікацій методів навчання. Але майже всі з них будуються на основі однієї з
істотних ознак методу навчання і кожна з них може бути оптимальною лише
стосовно окремих сторін навчально-виховного процесу. Тому в історії педагогіки
були спроби створити такі класифікації, які б в основі мали не одну, а дві чи й
більше істотних ознак і через те повніше відображали б практичні потреби школи.
Незалежно від ролі, яку приписують тим чи іншим методам навчання, ні один з
них, використаний сам по собі, не забезпечує потрібних результатів. Успіхів в
дидактичній роботі можна досягнути лише при використанні багатьох методів,
оскільки ні один з них не є універсальним. Складним і таким, що викликає
постійні дискусії серед педагогів є питання про класифікацію методів навчання.
Класифікація методів
навчання-це упорядкована за певною ознакою система, яка в силу
надзвичайної рухливості такої динамічної системи, як сучасна освіта, сама
повинна віддзеркалювати цю рухливість, враховуючи зміни, що відбуваються у
практиці використання методів.
Методи навчання можуть бути представлені у різних видах класифікацій з
урахуванням їх практичних функцій, можливостей та організації навчальної
взаємодії педагогів та студентів. Однак цілісний процес навчання забезпечується
єдиною класифікацією методів навчання, яка в узагальненому вигляді включає в
себе усі інші класифікаційні характеристики методів.
Класифікація
методів навчання:
- за рівнем активності учнів (розповідь, лекція, пояснення, екскурсія,
демонстрація, спостереження; лабораторний метод, практичний метод, робота з
книгою) (За Є.Я. Галантом);
- за поясненням: бесіда, дискусія, лекція;
наочні–схеми, таблиці, моделі, наочні посібники тощо; практичні–лабораторні
роботи, практичні роботи, вправи, написання творів, складання таблиць тощо) (за
М.М. Верзиліним, Є.І. Перовивським);
- за дидактичною метою (методи оволодіння новими знаннями,
формування вмінь і навичок, перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок (М.
Данилов, Б. Єсипов);
- за характером пізнавальної діяльності (пояснювально-ілюстративні, проблемного
викладу, частково-пошукові, дослідницькі) ( за І.Я Лернером, М.Н. Скаткіним).
У методі навчання знаходять відображення об’єктивні закономірності, цілі,
зміст, принципи, форми навчання. Діалектика зв’язку методу з іншими категоріями
дидактики взаємо-зворотна: будучи похідним від цілей, змісту, форм навчання,
методи водночас здійснюють зворотний і досить дієвий вплив на становлення та розвиток цих категорій.
Хочу представити деякі приклади методів навчання, які використовую в роботі
з учнями:
-
«Мозковий штурм»
-
«Акваріум»
-
«Ажурна пилка»
-
«Прес».
Сучасний педагог повинен володіти методами навчання і використовувати їх у
своїй роботі. У зв’язку з цим найбільш поширені методи навчання поділяються на
дві групи - традиційні і нетрадиційні.
Постає питання про доцільність тієї чи іншої класифікації методів
навчання. На думку багатьох сучасних українських дидактів, тільки ту
класифікацію можна визнати близькою до оптимального варіанту, яка
узгоджується з українською практикою
навчання, досвідом конкретного викладача і служить основою для її
раціоналізації в майбутньому.
Розділ 2. Метод проектів як один із
сучасних методів навчання
2.1 Метод
проектів-ефективна технологія навчання
За сучасних умов, коли суспільство вимагає від учнів не
тільки високого рівня знань, а й вміння самостійно працювати, бути компетентним
в різних ситуаціях, розглядати проблему або явища з точки зору різних наук,
стає необхідним пошук нових форм навчання.
Важливим є підхід, який надава би можливість учням працювати
самостійно і стимулювати би подальшого навчання.
Аналіз досвіду роботи свідчить, що рушійною силою процесу навчання є
інтерес учнів до предмета. Розвивати його покликані системи інтерактивних та
особистісно-зорієнтованих педагогічних технологій, серед яких–метод проектів.
Саме проектна діяльність–один із засобів досягти поставленої мети.
Метод проектів–це комплексний навчальний метод, який дозволяє індивідуалізувати
навчальний процес, дає можливість учневі виявити самостійність у плануванні,
організації і контролі своєї діяльності.
Я вважаю, що використання методу проектів підвищує ефективність навчання та
виховання. За його допомогою реалізуються міжпредметні зв’язки, учні
співпрацюють між собою та з викладачем. В основу методу проектів покладено
ідею, що виявляє сутність поняття «проект», його прагматичну спрямованість на
результат, який можна отримати за умови розв'язання тієї чи іншої практично або
теоретично значущої проблеми. Результат можна побачити, продумати, використати
в реальній практичній діяльності. Тому необхідно навчити дітей самостійно
мислити, знаходити та розв'язувати проблеми, використовуючи знання з різних
галузей, уміння прогнозувати результати та можливі наслідки різних варіантів
розв'язку, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Метод проектів
завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів, яка реалізується як в
індивідуальній, так і в парній, груповій діяльності, що завжди передбачає розв'язання
проблеми: з одного боку-використання сукупності різноманітних методів, засобів
навчання, а з іншого-необхідність інтегрування знань, уміння використовувати
знання з різних галузей науки, техніки тощо. Результати виконання проектів
мають бути, що називається, «відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема,
то конкретне її розв'язання (якщо практична-конкретний результат) готове до
використання (на уроці, в школі, в училищі, в реальному житті). Метод проектів
передбачає сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих по
своїй суті.
Результати проектів повинні бути матеріальними,
тобто відповідно оформленими-відеофільм, альбом, комп'ютерна газета, презентація тощо.
Проектна робота дуже перспективна, оскільки в ній
кожен з учасників не втрачає свого статусу активної діючої особистості,
намагається зайняти в групі позицію, що відповідає його можливостям: знанням,
умінням, здібностям, мисленню тощо. Це позначається на загальному формуванні
індивідуального стилю дитини. Працюючи над проектом, учні спілкуються,
співпрацюють і допомагають один одному в процесі навчання, розвивають
соціальні, розумові та комунікативні навички. Цей вид діяльності сприяє
здійсненню індивідуального підходу в класах з різним рівнем підготовки під час
вивчення та засвоєння нового матеріалу.
Модне слово «проект» постійно на слуху. Але чомусь одні проекти виконуються
і приносять результат, а інші-ні. На сучасному етапі реформування освіти
виникла проблема відродження методу проектів у вітчизняній практиці, враховуючи
його незаперечну цінність, що співвідноситься з діяльнисним підходом у сучасній
дидактичній системі.
Викладачі-словесники намагаються використовувати в роботі як вітчизняні,
так і зарубіжні інноваційні методи, спрямовані на розвиток в учнів найкращих
духовних цінностей. Ще В.Сухомлинський сказав, що «..справжня школа це багатогранне духовне життя учнівського колективу,
в якому учитель і діти об’єднані багатьма інтересами, захопленнями».
Тому, найдоцільнішим є інноваційний метод проектів, який передбачає
використання викладачем сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю
суттю методів, прийомів, засобів.
Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Він виник ще у
20-ті роки минулого сторіччя в США. Його називали також методом проблем і
пов’язувався він з ідеями гуманістичного напряму у філософії й освіті,
розробленими американським філософом і педагогом Дж. Дьюї та його учнем В. Кілпатріком. Дж. Дьюї
пропонував будувати навчання на активній основі через діяльність учня
відповідно до його особистого інтересу в цьому навчанні.
Враховуючи широке розповсюдження на практиці проектної технології навчання,
варто окреслити основні поняття, ознаки даної технології.
Слово «проект» запозичино з латинської й походить від слова «proectus», яке
буквально означає «кинутий уперед». У сучасному розумінні проект–це намір, який
буде здійснено в майбутньому.
Часто ототожнюють два різних види діяльності-проектування й дослідження. Дослідження
виявляє те, що вже існує, проектна діяльність створює новий продукт. Тобто проектування
передбачає планування, аналіз, пошук, реалізацію, результат
(замислив-спроектував-здійснив).
Ціль і завдання
проектної технології:
-
не тільки передати учням суму знань, а й
ще й навчити здобувати ці знання самостійно, застосовувати їх для розв’язання
нових пізнавальних і практичних завдань;
-
сприяти формуванню в учнів
комунікативних навичок;
-
прищепити учням уміння користуватися
дослідницькими прийомами: збирання інформації, аналіз з різних точок зору,
висування гіпотез, уміння робити висновки.
Можуть бути різні підстави для вибору тематики
проекту, яку можуть запропонувати як викладачі так і самі учні.
Під час використання проектного методу всі учасники
навчально-виховного процесу розв'язують цілу низку різнорівневих дидактичних,
виховних і розвивальних завдань. Це сприяє розвитку пізнавальних навичок учнів,
формуванню вміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному
просторі тощо.
Таким чином, основними вимогами до використання
методу проектів є: наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми
(завдання), розв'язання якої потребує інтегрованих знань, дослідницького
пошуку; практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних
результатів; самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів;
структурування змістової частини проекту (із зазначенням поетапних
результатів); використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних
завдань, що випливають з неї, висунення гіпотези їх розв'язання, обговорення
методів дослідження; обговорення способів оформлення кінцевих результатів
(презентації, захисту, творчих звітів); збір, систематизація та аналіз
отриманих даних; підбиття підсумків, оформлення результатів, їх презентація;
висновки, висунення нових проблем дослідження.
Під час виконання проектних завдань учні набувають
різноманітних умінь , пов’язаних із розмовними і практичними діями.
Проектна діяльність сприяє розвитку творчих рис особистості. Якщо з
раннього віку включати дітей у творчу діяльність, то в них розвиваються
допитливість розуму, гнучкість мислення, пам'ять, здібність до оцінки, бачення
проблеми, здатність до передбачення, до глибокого розуміння причинно-наслідкових
зв’язків та інші якості, характерні для людини з розвиненим інтелектом.
Метод проектів передбачає самостійну творчу роботу учнів, виконувану під
керівництвом викладача. Важливо, щоб проекти були реальними і доступними для
реалізації учнями. Практичне втілення проектів включає обов’язкове складання
обґрунтованого плану дій кожного з учнів на основі виявлення можливих рішень
проблеми і обговорення найбільш оптимального шляху її реалізації. Завдання
викладача при цьому–добитися більшої самостійності учнів на усіх етапах
виконання проекту–від ідеї до втілення її.
Проектне навчання не тільки спонукає до вмотивованої діяльності відповідно
до вікових і навчальних інтересів учнів, а й істотно трансформує роль педагога
в керівництві нею. Викладач стає помічником і наставником, здійснює контроль у
процесі навчання, надаючи максимальні можливості для самостійної, творчої
роботи учнів. Проектна технологія передбачає використання викладачем сукупності
дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.
Саме цьому сучасний викладач має бути добре ерудованим, мати навички вільного
та критичного мислення, володіти системою психолого-педагогічних знань, вміти
застосовувати інноваційні технології навчання. Тому надзвичайно важливим є
вирішення проблеми якісної професійної підготовки майбутніх вчителів, бо від
цього залежить результат навчання і виховання майбутніх поколінь. Велике
значення має ступінь підготовленості викладача до керування учнівськими
проектами, наявність у нього відповідних знань про сутність проекту, його
етапи, наявність досвіду й методичного забезпечення ходу проекту, банку даних
виконаних проектів тощо. Тільки ретельне попереднє опрацювання змісту
майбутнього проекту, а у наступному-його презентація та захист, дозволить озброїти
учнів уміннями наукового пошуку. У ході роботи над проектами в учнів
розвиваються пізнавальні та творчі навики, активізується дослідницька
діяльність, розширюється коло інтересів і форм пізнання. Учні вчаться
використовувати вислови, які починаються зі слів: «я так думаю..», «я
вважаю..», «тому що..», «на мою думку..» тощо.
При проведенні уроків, я застосовую навчання в малих групах, у яких основна
відповідальність за пізнавальний процес покладається на самих учнів. Адже
робота в малих групах сприяє підвищенню самооцінки учнів, формує здатність
розглядати проблеми з різних позицій, формує позитивне становлення до предмета
взагалі.
Під час створення начального проекту учні співпрацюють над розв’язанням
проблеми. Вони вчаться використовувати різноманітні знання й розуміти життя,
оцінювати чужі думки, маючи свою обґрунтовану фактами позицію, класифікувати за
ознаками, аналізувати переваги і недоліки аргументів, приймати самостійні
рішення.
2.2. Вимоги до використання методу
Метою методу проектів є створення умов, за яких учні
самостійно й охоче отримують знання з різних джерел, вчаться користуватися ними
(знаннями) для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань;
удосконалюють комунікативні вміння, працюючи в різних групах; розвивають
дослідницькі вміння та аналітичне мислення. Виконання проекту передбачає
зв'язок з реальним життям, незвичайність форми і самостійність виготовлення,
створення матеріалів, що по суті є різними формами документування: анотація,
рецензія, анкета, таблиця, опис, фото -, аудіо-або відеозвіт, сценарій,
щоденник, журнал, довідник, стаття, стінгазета, виставка, презентація. Матеріал
може подаватися в різних формах: дискусія, огляд, виставка, демонстрування,
обговорення, рольова гра, диспут, повідомлення, доповідь, конференція,
репортаж.
Під час використання проектного методу всі учасники
навчально-виховного процесу розв'язують цілу низку різнорівневих дидактичних,
виховних і розвивальних завдань. Це сприяє розвитку пізнавальних навичок учнів,
формуванню вміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в
інформаційному просторі тощо.
Таким чином, основними вимогами до використання
методу проектів є: наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми
(завдання), розв'язання якої потребує інтегрованих знань, дослідницького
пошуку; практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних
результатів; самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів;
структурування змістової частини проекту (із зазначенням поетапних
результатів); використання дослідницьких методів: визначення проблеми
досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунення гіпотези їх розв'язання,
обговорення методів дослідження; обговорення способів оформлення кінцевих
результатів (презентації, захисту, творчих звітів); збір, систематизація та
аналіз отриманих даних; підбиття підсумків, оформлення результатів, їх
презентація; висновки, висунення нових проблем дослідження.
Загальні поради до структури
проекту:
1. Вибір теми проекту, його типу, кількості
учасників.
2. Обмірковування вчителем можливих варіантів
проблем, які важливо дослідити в рамках наміченої тематики. Самі ж проблеми
впроваджуються учнями з подачі вчителя (навідні запитання, ситуації), можлива
«мозкова атака» з наступним колективним обговоренням.
3. Розподіл завдань по групах, обговорення можливих
методів дослідження, пошук інформації, творчих рішень.
4. Самостійна робота учасників проекту за своїми
індивідуальними чи груповими дослідженнями, творчими завданнями.
5. Обговорення отриманих даних у групах (на уроках
чи на заняттях у наукових спілках, у груповій роботі в бібліотеці).
6. Захист проектів.
7. Колективне обговорення, експертиза, результати
зовнішнього оцінювання, висновки.
2.3 Типи
проектів.
1.Творчі проекти.
Не мають
детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вони
розвиваються, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці
спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Вони заздалегідь домовляються
про заплановані результати і форму їх представлення-рукописний журнал, колективний
колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібні сценарій фільму, програма
свята, макет журналу, альбому, газети.
2.Ігрові
проекти.
Учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені характером і змістом
проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі
особистості, імітуються їх соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються
вигаданими учасниками ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже висока, але
домінуючим видом діяльності все таки є гра.
3. Інформаційні проекти спрямовані на збирання інформації про який–небудь
об’єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз
і узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури,
можливості систематичної корекції у ході роботи над проектом. Структуру такого
проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; методи
отримання(літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, у тому
числі й електронні, інтерв’ю , анкетування тощо та обробки інформації (її
аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки);
результат ( стаття, реферат, доповідь, відеофільм); презентація ( публікація, в
тому числі в електронній мережі, обговорення у телеконференції). Такі проекти
можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.
4.
Практико-орієнтовані проекти.
Результат діяльності учасників з самого початку. Він орієнтований на
соціальні інтереси учасників ( документ, програма, рекомендації, проект закону,
словник). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з
визначенням функцій кожного з них. Особливо важливим є хороша організація
координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних
результатів і можливих засобів їх упровадження у практику.
5.Дослідницькі проекти потребують добре обміркованої структури, визначеної
мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників соціальної
значущості, продуманості методів, у тому числі експериментальних методів
обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження і мають
відповідну структуру: визначення теми дослідження і мають відповідну структуру:
визначення дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмета й
об’єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, висування
гіпотез розв’язання проблеми і намічання шляхів її розв’язання.
Проектна технологія використовує всі кращі ідеї традиційної та сучасної
методики викладання. Навчальне проектування орієнтоване перш за все на
самостійну діяльність учнів: індивідуальну, групову або колективну, яку учні
виконують упродовж певного часу.
Розглянемо деякі з цих проектів детальніше.
Дослідницькі проекти потребують
добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета
дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, у
тому числі експериментальних методів обробки результатів. Вони повністю
підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення теми
дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмета й об'єкта,
завдань і методів, визначення методології дослідження, висунення гіпотез
розв'язання проблеми і накреслення шляхів її розв'язання.
Творчі проекти не мають
детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона
розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці
спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Учні заздалегідь домовляються
про заплановані результати і форму їх представлення-рукописний журнал,
колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібні сценарій
фільму, програма свята, макет журналу, альбому, газети.
Ігрові проекти учасники
беруть на себе певні ролі, зумовлені характером і змістом проекту. Це можуть
бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості. Імітуються їх
соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються вигаданими учасниками,
ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже високий, але домінуючим видом
діяльності все-таки є гра.
Інформаційні проекти спрямовані
на збирання інформації про якийсь об'єкт, явище, на ознайомлення учасників
проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів. Такі проекти
потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції у ході
роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета
проекту, його актуальність; метоли отримання (літературні джерела, засоби
масової інформації, бази даних, у тому числі й електронні, інтерв'ю,
анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з
відомими фактами, аргументовані висновки); результат (стаття, реферат,
доповідь, відеофільм); презентація (публікація, у тому числі в електронній
мережі, обговорення у телеконференції). Такі проекти можуть бути органічною
частиною дослідницьких проектів, їх модулем.
Практично-орієнтовані
проекти-результат діяльності учасників чітко визначено з самого
початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма,
рекомендації, проект закону, проект шкільного саду). Проект потребує складання
сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них.
Особливо важливими є гарна організація координаційної роботи у вигляді
поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і можливих засобів їх
упровадження в практику.
Навчально-телекомунікаційні
проекти-це спільна навчально-пізнавальна творча або ігрова
діяльність учнів-партнерів, організована на основі комп'ютерної
телекомунікації, яка має спільну мету дослідження певної проблеми, узгоджені
методи, способи діяльності й спрямована на досягнення спільного результату
діяльності.
Специфіка телекомунікаційних проектів полягає
передусім у тому, що вони за своєю суттю завжди міжпредметні.
Розв'язання проблеми, закладеної в будь-якому
проекті, завжди потребує інтегрованого знання. Але в телекомунікаційному
проекті, особливо міжнародному, потрібна, як правило, більш глибока інтеграція
знань, що передбачає не тільки знання власне предмета досліджуваної проблеми, а
й особливостей національної культури партнера, його світовідчуття.
Тематика і зміст телекомунікаційних проектів мають
бути такими, щоб їх виконання цілком природно залежало від властивостей
комп'ютерних телекомунікацій. Інакше кажучи, не кожен проект, яким би цікавим
та практично значущим він не здавався, може відповідати характеру телекомунікаційних.
Телекомунікаційні проекти педагогічно виправдані в тих випадках, коли в ході їх
виконання передбачено численні, систематичні, разові або тривалі спостереження
за тим чи іншим природним, фізичним, соціальним та іншими явищами, які
потребують збирання даних у різних регіонах для розв'язання поставленої
проблеми; передбачено порівняльне вивчення, дослідження того чи іншого явища,
факту, події, яка відбулася або має місце в різних місцевостях для виявлення
певної тенденції чи прийняття рішення, розробки пропозицій тощо; передбачено
порівняльне вивчення ефективності використання одного й того самого або різних
(альтернативних) способів розв'язування однієї проблеми, одного завдання для
виявлення найбільш ефективного, прийнятного для будь-яких ситуацій рішення,
тобто для отримання даних про об'єктивну ефективність способу розв'язання
запропонованої проблеми; запропоновано спільну розробку певної теми, чи то
практична робота (виведення нового сорту рослини в різних кліматичних зонах),
чи творча (створення журналу, газети, сайта в Interneti , п'єси,
книги, музичного твору, пропозицій щодо вдосконалення навчального курсу,
культурних спільних заходів, народних свят тощо); передбачено провести
захопливу пригодницьку спільну комп'ютерну гру, змагання.
На практиці частіше доводиться мати справу зі
змішаними типами проектів.
Окремо треба сказати про необхідність організації
зовнішнього оцінювання проектів, оскільки тільки таким чином можна простежити
їх ефективність, збої, необхідність своєчасної корекції. Характер цього
оцінювання залежить як від типу проекту, так і від його теми (змісту), умов
проведення. Якщо це дослідницький проект, то він має етапність проведення,
причому успіх усього проекту багато в чому залежить від правильно організованої
роботи на окремих етапах.
Параметри зовнішнього оцінювання проекту: значимість
і актуальність висунутих проблем, адекватність їх навчальної тематики;
коректність використаних методів дослідження і методів обробки отриманих
результатів; активність кожного учасника проекту відповідно до його
індивідуальних можливостей; колективний характер прийнятих рішень (за групового
проекту); характер спілкування і взаємодопомоги, взаємодоповненості учасників
проекту.
Розділ 3.
Практичне використання методу проектів на уроках української мови та
літератури.
Основа методу проектів-самостійність
учнів у пізнавальній діяльності як запорука творчого підходу до вивчення
української мови та літератури. Синтез, узагальнення, систематизація,
абстрагування (індуктивні розумові операції) можна здійснювати лише після
здійснення детального літературного аналізу. Тому шлях від дедукції до
індукції-запорука успішного застосування методу проектів. Створюючи проекти,
учні усвідомлюють особистісну значимість поставлених проблем, узятих із
реального життя.
Захоплені проектіванням учні отримуватимуть знання зосновних мовних та
літературних понять цікаво й нетрадіційно.
Варіантів пректів, над якими можуть працювати учні,-безліч.
Але варто пам’ятати, що успішна реалізація технології проектного навчання стане
можливою лише тоді, якщо викладач організує відповідні педагогячні умови:
-
створити проблемну
ситуацію, яка дозволить сформулювати учнями актуальну і цікаву тему для
вивчення і дослідження;
-
надасть учням можливість
обрати тему проекту, а також індивідуально або в групі планувати роботу,
реалізувати свій проект;
-
допоможе розподілити
підтеми по групах, ролі та функції в групі;
-
сприятиме виявленню в
учнів пошукової активності в їх дослідницькій роботі;
-
підтримуватиме й
заохочуватиме різносторонній пошук інформації учнями, використання різних
методів дослідження;
-
консультуватиме учнів
на всіх етапах роботи;
-
організуватиме підбиття
підсумків проміжних етапів роботи;
-
надасть учням
можливість для самооцінки виконання ними проектів і роботи надними;
-
допоможе в організації
презентації.
Проектне навчання не тільки спонукає до розумно
вмотивованої доцільної діяльності, відповідно до вікових і навчальних інтересів
учнів, а й істотно трансформує роль педагога в керівництві нею. Викладач за
такого підходу неодмінно перетворюється на консультанта, порадника,
координатора, який переконує у власній правоті силою досвіду, мудрості,
аргументу, але не наказу, допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у
роботі над проектом, сам є джерелом інформації, підтримує неперервний рух учнів
у роботі над проектом. Учитель має не лише добре знати свій навчальний предмет,
а й бути компетентним в інших галузях науки, бачити точки їх зіткнення. Педагог
має добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання.
Тому сфера контролювання викладачем процесу
становлення особистості не звужується, а навпаки-розширюється.
До того ж, проектна діяльність опосередковано виводить різновікових учасників
спільної діяльності на пошуки спільної мови і розуміння багатьох побутових
цінностей та оцінок. Ознайомимось з діяльністю викладачів та учнів під час
використання методу проектів (див. додаток, таблиця 3.1).
Таким чином, використання методу проектів у
навчально-виховному процесі заохочує і підсилює щире прагнення до навчання з
боку учнів, тому що воно: особистісна орієнтоване; використовує безліч
дидактичних підходів; має високу мотивацію, що означає зростання інтересу й
залучення до роботи в міру її виконання; підтримує педагогічні завдання в
когнітивній, афективній і психомоторній сферах на всіх рівнях-знання,
розуміння, застосування, аналізу, синтезу; дає змогу вчитися на власному
досвіді й досвіді інших у конкретній справі, а не вдавати навчальну діяльність.
Щоб бути певними, що ви сприяєте розвитку навичок
мислення, коли розробляєте свій проект, зверніть увагу на дієслова, написані у
відповідних колонках:
Аналіз, синтез, оцінювання. Завдання та діяльність
учнів мають бути сплановані так, щоб процес навчання був спрямований на зміни у
рівнях розумової діяльності. Важливо формувати не просто мислення, а навички
мислення високого.
Правила успішної роботи учнів у проектній
діяльності:
-
у команді немає лідерів, всі члени
команди рівні;
-
команди не змагаються;
-
всі члени команди повинні отримати
задоволення від спілкування і від того, що разом виконують проектну роботу;
-
кожен повинен отримувати задоволення від
почуття впевненості в собі;
-
відповідальність за кінцевий результат
несуть всі члени команди, які працюють над проектом.
Які ж проекти можна запропонувати
учням на уроках мови та літератури ?
Я пропоную учням написання усних і письмових творів, літературних
диктантів. Учням першого и другого курсів-літературні кросворди, а учні першого
курсу створюють ілюстрації до творів. Для учнів третього курсу пропоную
написання анотацій до телепередач, спектаклів, створення наочностей до уроків,
створення презентацій.
Використовувати метод
проектів ми можемо і на звичайних уроках мови, де вивчаються різні теми. Пропоную
такі проекти:
-
Скласти і розіграти діалог (проводиться
в усіх групах);
-
Презентація до теми «Стилі мовлення»
(для груп 3 курсу);
-
Скласти оповідання «Складне речення» ( 2
курс);
-
Скласти кросворд (для всіх груп).
Мої учні-діти старшого віку і тому я намагаюсь у
свої роботі використовувати проекти, які будуть їм цікаві, і де вони можуть
виявити свої творчі здібності.
Цікавим є проект «Прес-конференція». Цей проект я
використовую в групах першого та другого курсів. Такий проект буде доречним під
час ознайомлення з життєвим і творчим шляхом письменника, аналізу твору.
Пропоную до вашої уваги уривки проекту «Прес-конференція»,
при вивчанні творчості М.Коцюбинського та І.Багряного.
Проект
«Творчість М.Коцюбинського».
Тема. Вічна тайна світу, кохання й смерті (за
повістю «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського та однойменним кінофільмом
С.Параджанова)
Мета: опрацювати зміст повісті «Тіні забутих
предків»; дізнатися про історію створення та її однойменного фільму; дослідити
як автор розкриває світ природи Гуцульщини, її неповторний колорит, самобутність
гуцулів, розкрите їхнє своєрідне міфологічне світовідчуття; удосконалювати
вміння аналізувати художні твори, усне мовлення, дослідницькі здібності, уміння
працювати з додатковою інформацією; виховувати повагу до звичаїв свого та
іншого народів, любов до художнього слова.
Форма проведення: урок прес-конференція, захист
проекту
Обладнання: презентація «Побут гуцулів», диск з
фільмом С Параджанова «Тіні забутих предків», кадри з фільму.
Перебіг уроку
І. Вступне слово викладача.
ІІ. Повідомлення теми й мети уроку. Мотивація
навчальної діяльності
Серед учнів групи обираються учасники конференції,
які отримують завдання.
1 учень-історик-літератури
2 учень-історик кіно
3 учень-Іван
4 учень-Марічка
5 учень-М. Коцюбинський
6 учень-С. Параджанов
Усі інші учні поділені на три групи. Кожна група
готує й формулює запитання так, щоб у відповідях на них розкривалася одна з
тайна твору: тайна світу гуцулів, тайна їх кохання, тайна їх смерті.
Результатом роботи кожної групи має стати «асоціативний кущ», що розкриватиме
одну із загадок (1 група-«Гуцули», 2група-«Кохання», 3 група-«Смерть»)
ІІІ. Опрацювання теми уроку (проведення
прес-конференції)
IV. Застосування набутих знань
Групи презентують створені ними «Асоціативні кущі».
Вони мають такий приблизно вигляд:
1 група
«Гуцули»-єдність із суворою природою-обряди-ритуали-язичники-віра в добрих і
злих духів-християни-знахарі-хороші ґазди
2 група «Кохання»-казка-взаєморозуміння-сила, більша за
життя-фізична близькість-почуття-виправдання гріха-трагедія
3 група «Смерть»
горе-сльози-сум-ритуал-душа-єднання зі світом тіней-змагання із життям-перемога
життя
Проект «Творчість Івана Багряного»
Тема. Аналіз
роману «Тигролови» Івана Багряного.
Мета: дізнатися про історію переселення українців на далекий Схід, про їх
життя, культурний і національний розвиток; історію написання роману, його
жанрові особливості, художню майстерність автора; навчати проводити прес-конференцію,
формувати творчу особистість.
Форма проведення: прес-конференція з використанням інноваційних технологій,
захист проекту
Обладнання: карта Зеленого Клину, презентація «Культура українців-переселенців»,
презентація «Життєвий шлях Івана Багряного».
Перебіг уроку
І. Вступне слово викладача
ІІ. Повідомлення теми й мети уроку. Мотивація
навчальної діяльності
Обираються учасники конференції: літературознавці, історики, літературні
критики.
ІІІ. Підсумок уроку
Виступає представник експертної
групи.
IV. Висновки та рекомендації.
Також метод проекту можна використовувати і на уроках узагальнення і
систематизації вивченого.
Наприклад.
Тема. Проект «Значення літературної спадщини Івана Франка».
Мета:систематизувати знання учнів про життєвий і творчий шлях І. Франка;
розвивати навички виразного читання, аналізу художніх творів, краєзнавчого
пошуку, самостійної роботи; виховувати патріотичні почуття, повагу до духовної
спадщини українського народу.
Обладнання: фотовиставка «І. Франко та його сучасники; карта Тернопільської
області»; «асоціативна квітка» «Творчість І. Франка»; вислови про І. Франка;
аудіозапис пісень на вірші І. Франка; кросворд «Життя і творчість І. Франка».
Тип уроку: урок узагальнення і систематизація вивченого.
Перебіг уроку
І. Організаційна
частина.
ІІ. Постановка проблемного запитання.
ІІІ. Захист проекту «Невідомі факти з життя Івана Франка».
IV.Презентація
фотовиставки «І. Франко і його сучасники»
V.Захист
проекту «Творчість Івана Франка»
1.Метод «Асоціативна квітка»
Учні доповнюють асоціативну квітку «Творчість І. Франка» пелюстками:
публіцистика, поезія, проза, драматургія, літературна критика, переклади.
2. Декламування віршів.
Розігрування уривку з драми «Украдене щастя».
3. Кросворд «Життя і творчість І. Франка».
VI.
Презентація проекту «Тернопільщина в житті І. Франка».
VII. Підбиття підсумків.
VIII. Оцінювання за номінаціями.
1. За
творчий пошук.
2. За
краєзнавчий пошук.
3. За
артистизм.
4. За обсяг
і правильність відповіді.
5. За старанність.
XI. Домашнє
завдання.
Дуже цікавим є проект «Віртуальний музей письменника». Його також можна
використовувати на уроках української літератури під час вивчення біографії
письменника ті його творів. Музей-це певна кількість залів із розташованими в
них експонатами. Інформація для відвідувачів подається через лекцію
екскурсовода та споглядання наочності, розташованої на стендах й у вітринах.
Завдання окремих міні-проектів буде створення «віртуальних залів» музею,
присвячених відповідній темі уроку загальної теми. Це проект із ознаками
творчого, дослідницького, інформаційного і рольового проектів. Форма роботи-в
групах.
Наприклад.
Тема. Життєвий шлях Лесі Українки.
Мети: розширити
і поглибити знання учнів про життєвий шлях Лесі Українки.
Завдання:
зібрати інформацію з теми уроку, подати її у вигляді презентації; лекція
екскурсовода за поданою темою.
Зразок:
1 слайд-стенд-«Дитинство»
2 слайд-стенд-«Юність»
3слайд-стенд-«Леся
Українка - поетеса»
4 слайд-стенд-«Кримський
період в творчості Лесі Українки»
5 слайд-стенд-«Грузія.
Останні роки життя»
6 слайд-стенд-«Вшанування
пам’яті поетеси».
Тривалість лекції та презентації-20 хвилин. Головна складність проекту-планування
роботи групи, розподіл обов’язків, відбір і розташування матеріалу для
«стендів» музею. За цією темою можна підготувати інші проекти. Наприклад,
«інсценізація уривків твору» ( з «Лісової пісні», діалог Мавки і Лукаша) тощо.
Ці проекти більш тривалі, бо потребують ґрунтовнішої підготовки: вивчити текст,
провести репетиції, підготувати декорації, музичне оформлення тощо.
Велику увагу я приділяю проектній технології в позакласній роботі. Разом з
учнями 1 курсу проводжу уроки-дослідження за темою «Берегині України», про
видатних жінок-українок. Група ділиться на підгрупи, кожна підгрупа досліджує,
збирає матеріал про свою героїню. Готують презентації, підбирають декорації.
Перш ніж учні взялися до роботи, отримають детальні інструкції, що і як
виконувати, на що звернути увагу. Допомагаю розподілити ролі, функції в групах,
допомагаю скласти план, за яким вони
будуть виконувати роботу. Проводжу консультації. Саме в цій формі проектування,
учні можуть проявити свою самостійність і винахідливість. Намагаються
підготувати найкращу презентацію.
До 200-річчя з Дня народження Тараса Шевченка учні 1 та 2 курсу готували
проект-дослідження «Відкрий для себе Великого Тараса!». Учні-біографи підготували
проект «Життєвий і творчий шлях Тараса Шевченка», а учні-поети «Поезія Тараса
Шевченка крізь призму кохання».
Проект групи-біографів складається з невеличкої постанови та презентації,
які розповідають про життя та творчість видатного Поета.
Проект учнів-поетів розповідає як впливало кохання в житті Тараса Шевченка
на його творчість.
Своєрідною вершиною проектної діяльності є написання учнями власних творів-оповідань,
есе, віршів. Уроки мови і літератури саме сприяють тому, що учні, вивчаючи твори
письменників, намагаються створити щось своє.
Я вважаю, що важливим структурним
компонентом будь-якого колективного проекту є його захист, покликаний
презентувати, оцінити підсумки тривалої спільної творчості. Захист проекту
дозволяє активізувати різноманітні засоби персоніфікації, театралізації та
мистецької самореалізації.
Проектна робота в навчальних закладах дає учням великі можливості для
самореалізації в майбутньому, сприяє розумінню потреби йти шляхом свідомих
зусиль.
На державному рівні з'явився чудовий проект, що має назву «Зовнішнє
незалежне тестування випускників шкіл». Набули поширення різноманітні конкурси
та турніри, фестивалі як доповнення до традиційних предметних олімпіад.
Останній перелік є поширеною практикою у внутрішньому житті навчального
закладу.
ВИСНОВКИ
Під час
виконання роботи я дійшла певних висновків: дидактичні методи є багатоаспектним
явищем, яке не можна розглядати лише з одного боку навчально-виховного процесу.
Методи не є незмінними. Їх внутрішня суть визначається змінами у змісті основ
науки, техніки і мистецтв, які вивчаються у школі. Гегель вважав, що метод є не
зовнішня форма, а душа і поняття змісту.
У дидактиці
існує багато класифікацій методів навчання. Але майже всі вони будуються на
основі однієї з істотних ознак методу навчання і кожна з них може бути
оптимальною лише стосовно окремих сторін навчально-виховного процесу. Підходи
до класифікаційних побудов методів можуть бути різними, однак вони не є
самоціллю для педагогів і педагогіки. Вони покликані поглиблювати наше уявлення
про методи навчання, як багатоаспектне явище і сприяти більш оптимальному їх
вибору.
На основі
аналізу зв’язків методів навчання з іншими компонентами навчального процесу, а
також умовами, у яких він протікає, я визначила ряд критеріїв, які впливають на
вибір методів навчання:
1)закономірності
та принципи навчання;
2)цілі та
завдання навчання;
3)зміст та
методи даної науки взагалі та конкретного предмету, теми;
4)навчальні
можливості учнів:
а)вікові (фізичні, психічні);
б)рівень підготовленості (освітньої та
виховної);
в)особливості шкільного колективу;
5)особливості
зовнішніх умов (географічних, виробничого оточення та ін.);
6)можливості
самих викладачів: попередній досвід, знання типових ситуацій процесу навчання,
у яких виявляються найбільш ефективними певні поєднання методів, рівень їх
теоретичної та практичної підготовленості, здатності до застосування певних
методів, вміння обрати оптимальний варіант, особисті якості та ін.
Метод проектів
завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів, яка реалізується як в
індивідуальній, так і в парній, груповій діяльності, що завжди передбачає
розв'язання проблеми: з одного боку-використання сукупності різноманітних
методів, засобів навчання, а з іншого-необхідність інтегрування знань, уміння
використовувати знання з різних галузей науки, техніки тощо.
Основними
вимогами до використання методу проектів є: наявність значущої у дослідницькому,
творчому плані проблеми, дослідницького пошуку; практична, теоретична,
пізнавальна значущість передбачуваних результатів; самостійна діяльність учнів;
структурування змістової частини проекту; використання дослідницьких методів:
визначення проблеми досліджуваних завдань; систематизація та аналіз отриманих
даних; підбиття підсумків, оформлення результатів; висновки.
Робота над
проектом проводиться в основному в 4 етапи.
З огляду на різні підходи до класифікації проектів у
педагогічній літературі їх розрізняють за цілою низкою параметрів: складом
учасників проектної діяльності: індивідуальні, колективні (парні, групові);
характером партнерських
взаємодій між учасниками проектної діяльності:
кооперативні, змагальні, конкурсні; рівнем реалізації міжпредметних зв'язків:
мовно-предметні, міжпредметні, надпредметні; характером координації проекту:
безпосередній (твердий чи гнучкий), прихований; тривалістю: короткі, середньої
тривалості, тривалі; метою і характером проектної діяльності: інформаційні,
ознайомлювальні, пригодницькі, мистецькі, науково-пошукові, конструкційні тощо.
Психолого-педагогічні
можливості методу проектів дуже високі. Проектна діяльність максимально
спрямована на суб'єктне пробудження й розвиток особистості молодшого школяра,
оскільки цілком відповідає її віковим потребам і особливостям. Використання
методів проектів сприяє розвитку навичок мислення.
Останнім часом, у зв'язку зі встановленням парадигми
особистісно-орієнтованого навчання, метод проектів переживає друге народження
як ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють
формуванню особистості-суб'єкта діяльності і соціальних стосунків. Використання
методу дає змогу реалізувати особистісно-діяльнісний і особистісно-орієнтований
підходи в навчанні учнів. Ці підходи базуються на використанні знань і вмінь,
отриманих у процесі навчання. Це забезпечує позитивну мотивацію і диференціацію
в навчанні, активізує творчу діяльність учнів під час виконання проекту.
1)
Алексюк А.М. Загальні методи навчання у
школі. - К.: Рад. школа, 1973. 190 с.
2)
Алексюк А.М. Методи навчання і методи
учіння. - К., 1980. – 205 с.
3)
Динник В.І. Використання методу проектів
на уроках української мови ті
літератури // Вивчаємо українську мову та літературу. -2009.- №10.-С.2-5.
4)
Енциклопедія педагогічних технологій та
інновацій / Автор-укладач Н.П. Наволокова . – Х.: Вид. група «Основа», 2009.-
176с.
5) Зіньковський
Ю. Перспективи розвитку професійно-технічної освіти. // Професійно-технічна
освіта. – 2001. - № 4. – С. 19 – 21.
6) Логвин
В.Л. Метод проектів у контексті сучасної середньої освіти // У збірнику: Проекти,
реалії, перспективи. - К., 2003. – 120 с.
7)
Махмутов М.И. Организация проблемного
обучения в школе. – М., 1977. 156 с.
8) Науменко
Є.І., Чхайло О.М. Проектне навчання на уроках української мови та літератури. Учитель
року/ – Х.: Вид. група «Основа», 2008. – 122 с. – (Б-ка журн. «Вивчаємо українську
мову та літературу»; Вип.2
9) Настільна
книга педагога. Посібник для тих, хто зоче бути вчителем- майстром / Упорядник
Андреєва В.М., Григораш В.В.. – Х.: Вид.група «Основа», 2006. – 352 с.
10) Освітні
технології: Навчально-методичний посібник / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська
та ін.; За ред. О.М. Пєхоти. - К.: А.С.К., 2004. - 256 с.
11)
Паращук Г.В. Проектні технології як
стимул до самостійної роботи учнів
//Вивчаємо українську мову та літературу
в школі . – 2010. - №11. – С.2-5.
12)
Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок.
Інтерактивні технології навчання: Наук. – метод. Посібник. – К.: Вид. А.С.К.,
2004. – 192с.
13)
Шарко В. Сучасний урок: технологічний
аспект: Посібник для вчителя і студентів. – К.,2006.
14)
www.book-courier.com.ua
15)
www.krytyka.kiev.ua
16)
www.lib.proza.com.ua
17)
www.poetryclub.com.ua
19)
http://www.ippo.if.ua
Додатки
Таблиця
3.1
Етапи діяльності викладача на уроці
Етапи діяльності
|
Зміст діяльності
|
Способи організації
взаємодії
|
|
Учні
|
Викладач
|
||
Підготовка. Визначення теми та мети проекту
|
Обговорюють, шукають інформацію
|
Розповідає про задум, мотивує, допомагає у визначенні
завдань
|
Навчальний діалог
|
Планування
|
Формулюють завдання та обговорюють їх
|
Коригує, пропонує ідеї, висуває пропозиції
|
Спільне визначення мети діяльності
|
Прийняття рішень
|
Обирають оптимальний варіант
|
Спостерігає, непрямо керує діяльністю
|
Ситуація вільного вибору, дискусія
|
Збір інформації
|
Збирають інформацію
|
Спостерігає, непрямо керує діяльністю
|
Добір навчального матеріалу
|
Аналіз інформації, формулювання висновків
|
Аналізують інформацію, в міру необхідності
конструюють різні художні вироби
|
Коригує, спостерігає, радить
|
Створення дітьми навчального дидактичного
матеріалу
|
Захист проектів та колективний аналіз
|
Презентують проекти та разом з учителем
обговорюють, оцінюють зусилля, використані можливості, творчий підхід
|
Обговорює разом з дітьми
|
Участь дітей в оцінюванні проекту
|
Сутність
проектної технології
|
|
 |
|||
 |
|||
 |
.
Немає коментарів:
Дописати коментар