15 травня виповнюється 160 років Панасу Саксаганському (справжнє прізвище Тобілевич, брат Івана Карпенка -Карого). Професійне творче життя розпочав 1883 року на сцені Миколаївського театру під керівництвом М. Кропивницького та М. Старицького, виконавши роль Возного в «Наталці Полтавці». З 1885 р. — у трупі М. Кропивницького, з 1888 р. — у М. Садовського, в 1890–1898 та 1905–1909 рр. очолював Товариство Українських Акторів. Режисерську діяльність розпочав у 1889 році, поставив понад 260 вистав. У 1918 створив у Києві Народний театр, на базі якого в 1922 був організований Український драматичний театр ім. М. Заньковецької (нині – у Львові). 18 вересня 1925 року РНК УСРР присвоїла Панасу Саксаганському звання Народного артиста республіки. В складі новоствореного Театру ім. М.Заньковецької, з 1926 р. гастролював у різних театрах; останній раз виступав на сцені 12 травня 1935 року. Народний артист СРСР (1936). Саксаганський – автор комедій «Лицеміри» (1908, запрещ. Цензурою) і «Шантрапа» (соч. 1913), присвячена високому призначенню мистецтва сцени. Був також видатним педагогом, виховав видних українських акторів і режисерів – Б. Романицького, В. Любарта та ін.